Cтаття присвячена порівнянню неповторних особливостей творчих рис духовності художніх талантів подвижників відродження ХХ століття: Хвильового, Сосюри, Єсеніна, Шумицького. Особливості рис поетики вищезгаданих митців аналізуються на матеріалах поезії «Путь» та «Вступної новели» М.Хвильового; поезій «Сніги», «Ти», «Вірність», прозових «дружніх» шаржів, гуморесок, віршованих байок С. Шумицького; поезій В.Сосюри «Так ніхто не кохав», «Любіть Україну», а також вірша С. Єсеніна «Я помню, любимая, помню» і поеми «Страна негодяев». Формотворчим елементом усіх рівнів художньої прози та поезії постає інтертекстуальність. Історичні алюзії творів М. Хвильового, С. Єсеніна, як і сатиричних творів С. Шумицького, часто постають у формі закодованих ігрових цитат, надаючи образам сатирично-іронічних відтінків. Розгадування кодів невільно примушує реципієнтів пізнавати таїну реального і фантастичного, творити разом із автором недовершені скарби слова.
