Результатом здійсненого в статті аналізу педагогічної теорії В. О. Сухомлинського стало обґрунтування тези про визначення комунікації онтологічною, телеологічною та аксіологічною основою розвитку особистості та методологічною основою педагогіки та освіти в цілому. Незважаючи на те, що В. Сухомлинський не використовував термін “комунікація”, він близько підійшов до створення системи педагогічної комунікації. Основою цієї системи є “учень у його взаємодії з зовнішнім та внутрішнім світом” на принципах онтологічно-духовної комунікації.
