Розкриті смислові паралелі між світоглядними парадигмами романтизму, що виражають глибинні основи культури, і звукомузичною свідомістю епохи, яка відбивається в особливостях організації звукового простору музичного твору. Виявлені художньо-акустична, семантична та світомоделююча специфіки концепту звука-тону й особливості його втілення у фортепіанних творах Ф. Шопена і Ф. Ліста. Доведено, що романтична концепція звука зумовлена розширенням меж акустичного сприйняття, яке сприяло новому розумінню природи інструменталізму як способу звукової репрезентації картини світу.
