У статті здійснено спробу розкрити роль сучасного університету як центру безперервної освіти. Представлені дані соціологічних досліджень, які характеризують провідні атрибути та тенденції безперервної освіти, а також умови її розвитку. Зроблено акцент на тому, що свої традиційні функції безперервна освіта доповнює новими, які пов’язані з формуванням індивідуальних стратегій життєвого успіху. Обгрунтовано затребуваність ідеї безперервної освіти для ефективного функціонування університетів, розкрито можливості щодо розв’язання питань, які сприяють її розвитку. Проаналізовано досвід впровадження безперервної освіти як у зарубіжній, так і у вітчизняній практиці. Окреслено коло структурних та змістовних змін університетської освіти, в тому числі й на інституціональному рівні.
