У статті розглядається кобзарське мистецтво як самобутнє явище української народної культури. Увага акцентується на музичній творчості кобзарів 16-17 ст. як носіїв національної епічної традиції, християнської моралі та своєрідних ретрансляторів колективної пам’яті народу загалом. Зазначається, що основу вокально-інструментального кобзарського репертуару складали переважно думи та історичні пісні, акумулюючи історичну пам’ять етносу.