У статті розглянуто творчі досягнення І. О. Бориса на посаді головного режисера Харківського українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Проаналізовано його твор-чість на березільській сцені з позицій відновлення національної ідентичності українського театру кінця ХІХ ст. та встановлено їх зв"язок із традиціями театру корифеїв та пошуковими методами "театру перетворення" Курбаса. Визначено роль І. Бориса у збереженні кращих мистецьких традицій театру "Березіль", заснованого Л. Курбасом.
