Університети як інституції генерування та дифузії знань у своїй діяльності мають враховувати не лише рівень організації чи країни, але й ідивідульної трансформації знань створюючи умови для креативності випускників та науково-педагогічних працівників, які становлять базис інтелектуального капіталу університету та країни. Національний інтелектуальний капітал, функціонуючи в умовах глобальної конкуренції, є одним з факторів соціально-економічного розвитку та міжнародного конкурентного статусу країн. Еволюція концепції університету за декілька десятиліть пройшла значний шлях у напрямку визначення режиму діяльності університету як інституції, що забезпечує масову освіту, здійснює фундаментальні та прикладні дослідження та значним чином бере участь у місцевому, національному та глобальному розвитку, однак парадигма їх діяльності є екле?ктичною. Рівноправні відносини між університетами, урядом і промисловістю в суспільстві знань добре окреслені концепцією інноваційних систем потрійної спіралі, до якої долучаються громадські організації. Університети світового класу до своїх характеристик усе частіше долучають поняття підприємницького університету, який активно конкурує в глобальному науково-освітньому просторі.
