Стаття висвітлює ключові етапи легалізації української мови як державної в рамках українського конституційного правопорядку. На основі засад державної мовної політики, визначених приписами Конституції України 1996 р., здійснено аналіз "закону Колєсніченка-Ківалова" (від 3 липня 2012 р. № 5029-VI), що дає підстави визнати його не конституційним цілковито. Головне спрямування статті - зміна парадигми сприйняття статусу і ролі української мови в суспільному житті. Висунуто тезу про те, що з усталеної та донині панівної площини сприймати українську мову лише як культуральне явище слід перейти у площину юридичну, сприймаючи українську мову як інститут державності на основі такої нерозривної триєдності: мова - нація - держава.
Автор згадує час навчання в КДУ ім. Т.Г. Шевченка на факультеті міжнародних відносин і міжнародного права. - С. 15.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
