У статті йдеться про особливості використання словесних засобів комічного в мові творів Остапа Вишні. Описано стилістично зумовлені порушення словотворних норм, продукування "словотворчих пародій" за зразком книжної мови. Стверджується, що всі похідні взаємопов"язані й за формою, і за змістом, їхнє функціонування в мовному контексті підпорядковане авторському задуму. Обгрунтовано доречність представлених письменником псевдоетимологічних тлумачень та псевдоісторичних коментарів як спосіб висміювання невігластва і графоманії в науці.
