Дослідження актуалізує проблематику професіонал ізації методологічної діяльності й різнобічно обґрунтову є постання в найближчому майбутньому професії методолога як однієї з найперспективніших за предметним полем інтелектуального практикування і водночас як культурно та соціально найнеобхіднішої, зважаючи на те, що компетентне продукування форм, методів, способів, засобів та інструментів мислення, діяльності, колективного та індивідуального мислевчинення всеможливих спрямування та узмістовлення поки щозалишається або ексклюзивним, езотеричним, або здійснюється аматорськи й переважно недосконало, неефективно. Аргументовано доводиться, що оновлювальною тенденцією сучасної культури є методологічне мислення, яке, охоплюючи у знятому вигляді всі інші форми і типи розмірковування, характеризу
ється надпредметністю, проблематизаційністю, рефлексивністю, дискурсивністю, універсальністю і самобутньою практичністю. При цьому першоумова досконалого розвитку такого мислення полягає не стільки в оволодінні фахівцем фундаментальними знаннями і практичними вміннями, скільки в опануванні методом як інструментом миследіяльності у поєднанні з освоєнням його розлогого функціонального поля, котре уможливлює відшукання за конкретних
обставин ділового повсякдення &оптимальних способів постановки та розв’язання професійних завдань і проблем.
