У статті розглядається значення мотивації до навчання як умови формування англомовної дискурсивної компетентності. У наш час, коли Україна стоїть на шляху до Європейської інтеграції, особливого значення для фахівців у різних галузях науки та техніки набуває володіння іноземною мовою. Інтеграція особистості у світовий процес передбачає володіння іншомовною комунікативною компетентністю, вагомим компонентом якої є дискурсивна компетентність. Під дискурсивною компетентністю ми розуміємо сукупність знань, умінь, навиків, а також способів діяльності, пов"язаних з побудовою і ситуативним розумінням дискурсів як об"єктів реальної дійсності в процесі здійснення професійної діяльності. Вона є діагностичним інструментом рівня розвитку мовної особистості, її мотиваційно-прагматичного компоненту. А це, у свою чергу, викликає необхідність пошук ефективної мотивації студентів до вивчення іноземної мови.
Мотивація визначається система мотивів, або стимулів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Основними критеріями її формування вважають наявність пізнавальних мотивів і цілей, наявність позитивних емоцій, які викликає процес навчання, уміння і бажання вчитися, вміння і можливості застосовувати здобуті знання на практиці. Розрізняють &зовнішню та внутрішню мотивації. Внутрішня залежить від внутрішнього середовища (викладач, навчальна група, оточення). Зовнішня мотивація обумовлена значущістю інформації про країну, мова якої вивчається, її культуру та історію, усвідомленням важливо&сті мови для реалізації потреб. Слід зазначити, що серед дослідників існують розбіжності в поглядах щодо пріоритетності тих чи тих видів мотивів для успішності навчальної діяльності. Найбільш адекватними навчальній діяльності окремі дослідники вважаю&ть пізнавальні мотиви (широкі пізнавальні, навчально-пізнавальні, мотиви самоосвіти). У процесі формування англомовної дискурсивної компетентності викладачу важливо знати потреби, якими керуються студенти, він повинен постійно підтримувати мотивацію &навчання на високому рівні.
