У статті розглянуто функціонування концепту "серце" в поетичних текстах Т. Шевченка. Трактування поетом образу "серця" пов"язане з біблійною традицією і українським народним світоглядом, разом з тим відображає індивідуально-авторську інтерпретацію цьогоконцепту. "Серце" у Т. Шевченка є центром внутрішнього світу людини, її сутністю, вмістилищем почуттів і думок, часто ототожнюється з душею. Про сердечність поезії Т. Шевченка свідчить домінування емоційної складової у трактуванні концепта "серце". Для поета неприпустимі омертвіння і холодна байдужість серця. Образ "серця" переосмислюється до образу духовної сутності народу.
В статье рассмотрено функционирование концепта "сердце" в поэтических текстах Т. Шевченко. В своем понимании "сердца" поэт следует библейской традиции и украинскому народному мировоззрению, вместе с тем создает индивидуально-авторскую интерпретацию этого концепта. "Сердце" у Т. Шевченко - это центр внутреннего мира человека, его сущность, сосуд чувств и мыслей, часто отождествляется с душой. О сердечности поэзии Т. Шевченко свидетельствует преобладание эмоциональной составляющей в трактовке концепта "сердце". Для поэта недопустимы омертвение и холодное равнодушие сердца. Образ "сердца" переосмысливается до образа духовной сущ&ности народа.
The article describes the concept of "heart" in the poetry of Taras Shevchenko. In his understanding of "heart", the poet follows the biblical tradition and the Ukrainian People"s worldview. At the same time he creates individual autho&r"s interpretation of this concept. "Heart" is the center of man"s inner world, its essence, the repository of feelings and thoughts, it is often identified with the soul. The cordiality of his poetry is proved by the predominance of the emotional co&mponent in interpretation of the concept of "heart". Numbness and cold indifference of the heart are unacceptable for the poet. The image of the "heart" is reinterpreted to the image of the spiritual nature of the people.
