У понятті "стереотип", яке увійшло в науковий обіг завдяки американському журналісту В. Ліппману у 1922 р., виділено дві важливі ознаки - культурну детермінованість та засіб економії когнітивних зусиль, а відтак, мовленнєвих засобів. Виділяють три теоретичні перспективи, якими пояснюється формування стереотипів: соціокультурна, мотиваційна та когнітивна. Усі ці чинники вплинули на формування стереотипів про французький етнос в англомовної спільноти, які зазвичай проявляються у негативному, ворожому, підозріливому ставленні до французів. Французькі номінації, які початково мають етноспецифічні характеристики у французькій мові, потрапивши до англомовної картини світу та концептуалізувавшись під видом етноконцептів французького походження (або етноконцептів-галліцизмів), втілюються в англомовних стереотипних уявленнях, вербалізуючи таким чином свої ціннісні складові. Негативнее стереотипне ставлення англомовного етносу до французів нерідко виявляється за участю етноспецифічних номінацій у формуванні ксеноетнонімів, етнічна номінація яких відбувається за асоціаціями, перенесеними із біоморфної, соціоморфної та предметної сфер, таких як: зовнішність та одяг, типова мова, символіка, історичні факти, типові вподобання тощо. Вживаючи французькі етноспец&ифічні номінації у стереотипах то понімів, англомовні автори наголошують на ціннісну складову тих етноконцептів, які висвітлюють типову французьку кухню та напої, типові французькі артефакти, типові мовні характеристики та символи тощо. В загальному &всі стереотипи зовнішності та характеру є негативно маркованими, а найширше в англомовній пресі представлені стереотипи англомовної спільноти щодо способу буття французького етносу.
