Вікторіанська епоха стала періодом формування гендерних стереотипівта водночас боротьби з ними. Динамізм цього періоду виявляється не тільки у соціальних змінах, політичних реформах та наукових відкриттях, але й у неоднозначному ставленні до жінки. Відображенням суперечливого характеру вікторіанської доби є художня література. У вікторіанську епоху жінки заполонили літературний ринок та становили значну частину читачів романів. Проте, вікторіанську літературу можна назвати жіночою не тільки тому, що саме в цей період з"явилися та набули визнання такі письменниці як Джордж Еліот, сестри Бронте, Елізабет Гаскелл. Її "жіночий" характер виявляється також і в тому, що в центрі уваги письменників обох статей є здебільшого складний внутрішній світ жіночих персонажів.
Значні соціальні зрушення того часу торкнулися і жіночої освіти, втім для освітянки Вікторіанства існувало дуже обмежене коло можливостей застосування своїх знань. У статі робиться спроба лінгвокультурологічного аналізу мовних засобів, що змальовують образи жінок-педагогів епохи Вікторіанства у романах тогочасних письменників, а також визначаються основні стереотипні характеристики гувернантки, шкільної вчительки та директорки пансіону для дівчат.
Дослідження дозволяє зробити висновки про& низький соціальний статус, психологічний дискомфорт та обмежені фінансові можливості гувернантки, пихатість та зароумілість директорки пансіону, скрутне матеріальне становище та підлеглий стан шкільної вчительки, формалізм жіночих навчальних закладі&в, що відрізняв їх від аналогічних закладів в інших країнах, зокрема у Франції.
