У даній статті розглядаються проблеми лексико-семантичного та комунікативно-когнітивного розділів мовознавства, що пов"язані перед усім з появою іншомовних слів, висловлювань як синтаксичних реченнєвих конструкцій зокрема фразеологічних в аспекті удосконалення і збагачення словникового складу української мови. Сааме цей процес засвідчує про загальну потребу народів в комунікативних контактах як на історичних так і на сучасних етапах політичного, наукового, культурного життя тощо. Звісно, що лексичний аспект є найвиразнішим показником будь-яких змін мови, насамперед щодо її збагачення, її увиразнення, удосконалення, який пов"язаний передусім з розвитком певного суспільства і, звідси мови як дієвого соціально-суспільного чинника. Відтак даний процес збагачення лексичного складу української мові відбиває загальну потребу народів в їхніх комунікативних контактах відповідно до політичного, соціального, наукового, культурного життя тощо. Отже лексичний аспект мови є яскра- вим виразником культури суспільства та його модернізації на міжнародному мовному рівні в умовах глобалізації та міжнародної співдружності.
Входження та засвоєння іншомовних слів з подальшою активізацією їх в українському мовленні засвідчує загальну потребу даного процесу не лише щод&о української мови а й до мови-донору, яка є щодо поставленої нами проблеми - англійською. Англійсько-мовні запозичення, їх змістовно функціонально-семантичні ознаки, їх образна і духовна сутність сприяють активізації прагматичної міжмовленєвої діяль&ності. Запозичення відіграють важливу роль у житті народів, оскільки саме мова відображає сучасний стан народу, його образ і духовну сутність.
