22 червня виповнюється 75 років від початку німецько-радянської війни. У наших північних сусідів, як завжди, відбуватимуться "зустрічі ветеранів" (майже столітніх дідусів, яких привезуть з усіх усюд), розливатимуть "наркомівські" 100 грам, розповідатимуть про "народ-переможець" (згідно з цинічною заявою Путіна від грудня 2010 р., виключно російський), українці ж представлятимуться (допоможуть ЗМІ і кінофільми) як зрадники й колаборанти. Про те, що ж відбувалося на українській землі під час трагічного відступу радянських військ 1941 р., відомо не так уже й багато. Звісно, в СРСР ця тема була "непопулярна". З евакуацією населення і промислових об"єктів радянське керівництво зовсім не квапилося. 24 червня ЦК ВКП(б) та РНК СРСР затвердили постанову про створення Ради з евакуації. Тільки 26 червня в УРСР було створено комісію з евакуації. 27 червня з"явилася нарешті постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР "Про порядок вивезення і розміщення людських контингентів та цінного майна". А мобілізаційний план на третій квартал 1941 р. ухвалили тільки 30 червня. На той момент СРСР уже втратив територію значно більшу, ніж Британія, і евакуювати щось із захоплених теренів, навіть за наявності найкращого плану, було неможливо.
