Аналізуються зміни системи реєстрації прав на нерухомість, їх передумови та наслідки. Робиться висновок про неефективність окремих обраних методів вдосконалення процедури гарантування прав. Висловлюються аргументи на користь того, що кардинальна зміна моделі гарантування прав на нерухоме майно сама по собі не є панацеєю та не покращить стан правореалізації у досліджуваній сфері. Стверджується, що вирішення наявних проблем не лише знаходиться у площині вибору концептуальної моделі гарантування прав, алей включає комплекс заходів щодо вдосконалення організаційної структури, системи взаємодії суб"єктів та інших складових.
