У статті простежено основні аспекти формування теоретико-методологічних та практико-організаційних засад у вивченні читачів та читання у 20-ті рр. XX ст., здобутки Першого всеукраїнського з"їзду бібліотечних працівників. Викладаються погляди провідних спеціалістів і авторитетів книгознавчої справи 20-х - початку 30-х рр. XX ст. й запропоновані ними методики вивчення груп читачів, інформаційних потреб та бібліотечної діяльності. Проаналізовано досвід освітян у розробленні питань теорії та практики вивчення "читачівства", статистичні показники складу читачів та змісту читання міських публічних та спеціалізованих бібліотек того періоду, діяльність Українського наукового інституту книгознавства. Розглянуто початковий етап гальмування бібліотечної справи у30-ті рр. XX ст.
