Арсенію Яценюку, котрий нібито зібрався нарешті у відставку, напевне дуже хотілося б підбити підсумки свого дворічного прем"єрства більш вагомими результатами, ніж оціночне зростання ВВП минулого місяця майже на 1% і наявність "реальних ознак макроекономічної стабілізації". Хоча після сукупного майже 17-відсоткового падіння економіки за останні роки (і це не враховуючи втрат території) чесніше було б охарактеризувати таку тенденцію, як мляву спробу потріпотіти на дні (якщо його все-таки досягнуто). За два післямайданні роки економіка України так і не позбулася фактичного монопольно-кланового контролю над ключовими галузями. І намагається не задихнутися в туго затягнутій на її шиї фіскальній петлі, все ще залишаючись затиснутою в найжорстокіших адміністративно-корупційних лещатах. І це — найвагоміший реальний результат дворічної імітації реформ виконавчою й рештою гілок влади (окремі позитивні приклади на загальному сумному тлі не беруться до уваги).
