Характер і особливості будь-якого підходу до проблеми мовної ситуації в українських ВНЗ, у системі освіти загалом, а також у сфері мовної компетенції учнівської і студентської молоді прямо залежать від розуміння тих цілей і завдань, які ставляться та досягаються у рамках цієї системи. Відповідність мовної ситуації та мовної компетенції стратегічним цілям національного та
державного розвитку забезпечується державною мовною політикою. Підходи українських науковців до розуміння мети освіти вирізняє схильність до акценту на прикладних аспектах освітнього процесу, а також його ролі у націотворчому процесі й формуванні національної ідентичності. Освітня сфера повинна сприяти
розширенню функцій української мови внаслідок надання їй статусу єдиної державної. У сфері освіти відбувається остаточне формування й закріплення мовної компетенції особистості. Мовна компетенція має здатність змінюватися у ході подальшої діяльності особистості, проте її наріжні засади та визначальні
принципи виявляють підвищений ступінь інерційності, залишаючись, як правило, незмінними протягом усього життя особистості. Внаслідок дії низки факторів, таких, як державна мовна політика у сфері освіти, автономія ВНЗ та їхня можливість значною мірою на свій розсуд регулювати мовні п&рактики та мовну
поведінку учасників навчального процесу залежно від конкретних умов та обставин, – освітня сфера виявляє у мовному питанні певну самостійність.
