Досліджено реалізацію просвітницьких ідей на українських теренах у XVII-XVIII ст. Доведено, що реалізація просвітницьких ідей відбувалась у специфічному просторі, коли релігійно-метафізичні засади мислення та нові антропологічні погляди, пов"язані з абсолютизацією людської діяльності, сприяли їх новому осмисленню, наповненню раціональним змістом і перетворенню. Особливу увагу приділено ролі викладачів і випускників Києво-Могилянської академії в доведенні важливості знання в пізнанні людини та удосконаленні суспільства. Проведено аналіз специфіки рецепції філософсько-освітніх ідей в українській думці XVII-XІХ ст. Розглянуто філософсько-педагогічні погляди Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, С. Гогоцького, О. Новицького. Визначено, що українська філософська думка формувалась на міцному християнському релігійному ґрунті. Поширення просвітницьких ідей призвело до усвідомлення людиною важливості пізнання оточуючого світу та своєї сутності для обрання власного шляху з метою досягнення щасливого буття.
