Західноукраїнський націоналізм міжвоєнного періоду є унікальним явищем. Варто лише звернути увагу на факт успішності націоналістичної ідеології в українському середовищі Другої Речі Посполитої, який не має аналогів в історії українського націоналізму. Успіх цієї ідеології тісно пов"язаний з політикою польської влади, зокрема в освітній сфері. Потреба в освітній реформі булла цілком очевидною, зважаючи на: тривалий період перебування польських земель у складі інших держав з їхніми освітніми системами, недостатній ступінь інтеграції різних частин країни в єдине ціле, а також на наявність чисельних, часто ворожих полякам, національних меншин, які мали власні заклади освіти.
Курс на централізацію, уніфікацію, полонізацію освіти мав за мету виховати лояльних до Польської держави громадян. Однак непослідовність політики, сприйняття українців як громадян другого сорту призвели до протилежних наслідків. Мета дослідження - встановити характер зв"язку між політикою владних кіл Другої Речі Посполитої в царині освіти та становленням західноукраїнського націоналізму.
