У статті досліджується проблема походження прадавнього тюркського рунічного алфавіту. Автор піддає конструктивній критиці дві гіпотези походження рун: 1) фінікійсько-арамейську гіпотезу; 2) согдійську теорію утворення тюркських рун. У цій роботі обґрунтовується тамгова (піктографічна) теорія формування прадавнього тюркського рунічного алфавіту, створеного на основі тамги і тамгоподібних знаків, що належать тюркським тейпам, які мешкали у Великому степу на рубежі двох ер. Таке обґрунтування тамгової теорії стало можливим завдяки археологічним розвідкам на території кочівників Великого степу. Дослідження простих (базових) і складних тамги-знаків і тамгоподібних знаків свідчить про створення рунічного письма ще на рубежі двох ер. У цій статті вивіряютьсятамги-знаки з максимальною повнотою, зібрані багатьма вченими протягом двох століть майже на всій території Євразії: від великого закруту Яшіль-угюз (Велика Жовта ріка) на Сході і до земель Центральної Європи. Визначено чотири етапи еволюції рунічного письма та намічено перспективи дослідження проблеми в діахронічному аспекті, що дозволить уникнути квазінаукових узагальнень і висновків.
