Стаття присвячена опрацюванню критеріїв виокремлення модальних часток української мови. Визначено природу, обсяг і структуру лінгвістичної категорії модальності. Модальність потрактовано як гетерогенну когнітивно-прагматичну категорію, що репрезентується різнорівневими засобами та проявляється як спосіб ментально-чуттєвого відображення дійсності і як взаємодія різних складових комунікативної ситуації (мовця, слухача, змісту висловлення, дійсності). Модальні частки української мови розглянуто як окрему частину мови, відмінну від інших невідмінюваних частин мови, що надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових смислових та емоційних відтінків. Основними спільними критеріями виокремлення модальних часток є їх нездатність самостійно функціонувати як речення та змінювати умови істинності речення. Елімінація модальних часток з речення не робить його граматично неправильним. Решта традиційних критеріїв є проблематичними, оскільки вони також стосуються інших часток та службових слів.
