Спостереження показують, що бісектори профілів I ± V ліній Н[alfa] і D3 у протуберанцях зазвичай не відповідають наближенню слабкого однокомпонентного магнітного поля. На це вказує їх непаралельність з найбільшим розщепленням поблизу вершини емісії. Пояснити такі особливості бісекторів можна лише в рамках двокомпонентної моделі магнітного поля. У деяких випадках для цього доводиться припускати негауссову форму профілів ліній, що може бути наслідком значної оптичної товщі в субтелескопічних емісійних елементах протуберанця. Згідно з розрахунками у такому випадку прямі вимірювання максимального спостереженого розщеплення на рівні інтенсивності 0.9 (параметр В0.9) занижують дійсні локальні магнітні поля в протуберанцях у 3-6 разів.
Согласно наблюдениям, бисекторы профилей I ± V линий Н[alfa] и D3 в протуберанцах, як правило, не соответствуют приближению слабого однокомпонентного магнитного поля. На это указывает их непараллельность с наибольшим расщеплением вблизи вершины эмиссии. Объяснить такие особенности бисекторов можно лишь в рамках двухкомпонентных моделей магнитного поля. У некоторых случаях для этого приходится предполагать негауссову форму профилей линий, что может быть следствием значительной оптической толщи в субтелескопических эмисси&онных элементах протуберанца. Согласно расчетам, в таком случае прямые измерения максимального наблюденного расщепления бисекторов на уровне интенсивности 0.9 (параметр В0.9) занижают действительные локальные магнитные поля в протуберанцах в 3-6 раз.&
According to observations, shape of bisectors of I ± V of profiles of Н[alfa] and D3 lines in prominences, as rule, do not correspond to approximation of weak mono-component magnetic field. This follows from non-parallelism of bisectors, with maxi&mum of their splitting around top of observed emissive profiles. These peculiarities can be explained in frame of two-component models of magnetic field. In some cases, the non-Gaussian shape of line prifiles are needed for this purpose that could be& caused by great optical thickness in subtelescopic emissive elements of a prominence. According to simulations, in this case the direct measurements of maximum observed splitting of bisectors on intensity level 0.9 (named as parameter В0.9) present &very lowered values of true local magnetic fields in prominences - approximately 3-5 times.
