За роки незалежності в українському гуманітарному середовищі сформувалося щонайменше дві лінії історичної спадкоємності, дві інтелектуальні традиції, два дискурси — умовно кажучи, "козацький" (точніше "козацько-селянський", він же "народницький") і "шляхетський". Утім, дієслово "сформуватися" підходить радше до другого випадку, коли ще на початку 1990-х наші гуманітарії почали ставити питання про повернення до спадку Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. "Народницька" ж традиція, витоки якої сягають першої половини ХІХ ст., "модифікуючись" залежно від політичної кон"юнктури, дожила до наших днів. І хоча за майже 25 років між представниками обох течій точилися запеклі дискусії на наукових конференціях і в медіапросторі, нині з"являються думки про перспективність не лише співіснування двох традицій, а й їх взаємодоповнення.
