Розвиток українознавства в галузі охорони та дослідження пам"яток археології, мистецтва і природи у 20-х - на початку 30-х рр. XX ст. (за матеріалами наукового архіву Інституту археології НАН України.).
Українські вчені 20-х - на початку 30-х рр. XX ст. велику увагу приділяли питанню повернення пам"яток української культури, вивезених за межі України під час війни, охорони пам"яток архітектури та природи. Однак пріоритетним серед них було питання археологічних досліджень та створення розгалуженої мережі українознавчих осередків на території України. Цінність матеріалів наукового архіву Інституту археології НАН України, зокрема документів науково-організаційної діяльності Всеукраїнського археологічногокомітету (ВУАК) для визначення загальних закономірностей формування осередків наукового українознавства. Згадуються вчені Університету: В.Г. Ляскоронський, О.П. Новицький, Л.П. Добровольський.
