Центрами неформального молодіжного руху в Україні у 80-ті роки ХХ ст. були Київ і Львів, хоча самодіяльні організації поставали практично у всіх обласних містах республіки. Найбільш відомими із "неформальних" об"єднань були створені в Києві Український культурологічний клуб (УКК), українознавчий клуб "Спадщина" (при Будинку вчених), студентське об"єднання "Громада" (при Київському державному університеті) і засновані у Львові Українська гельсінська спілка (УГС) і Товариство друзів Лева. Згодом до них долучилися студентські товариства Спілка української молоді/Спілка незалежної української молоді (СУМ/СНУМ) та Українська студентська спілка (УСС), Студентське братство, які поруч із суто студентськими вимогами висували також політичні.
В Києві УГС співпрацювала з УКК, УДС, студентським товариством "Громада", українознавчим клубом "Спадщина" й іншими організаціями. Одним із напрямком їхньої діяльності була боротьба за законодавче визнання української національної символіки. 5 грудня 1988 р. на засіданні "Українського земляцтва" в Київському держуніверситеті, студент біологічного факультету А. Сіренко пропонував встановити для членів клубу нагрудний значок із зображенням тризуба.22 травня 1989 року УГС, УКК, УНДЛ та інші громадські організації пров&ели у парку Тараса Шевченка в Києві вшанування пам"яті Великого Кобзаря. Звернення про проведення акції до Ленінського райкому партії підписали 16 студентів Київського держуніверситету. Учасники заходу вимагали відновлення незалежності України, надан&ня українській мові статусу державної. У Києві вперше було масово піднято національні прапори. Участь у заході взяли понад 300 представників неформальних організацій, що тримали жовто-блакитних прапори, плакати із зображенням тризуба і з вимогами над&ати українській мові статусу державної, а республіці - суверенності.
