Розглянуто етимологічну герменевтику власних імен як метод визначення
приблизного датування тексту, а також – змісту тексту та наміру його авторів чи редакторів. Проілюстровано цей метод на прикладі етимологічного аналізу власних імен персонажів легенди про Сема, Хама і Яфета (Бут. 9, 18–27) й зроблено висновок, що їхня етимологія – грецька, отже, легенду потрібно датувати елліністичним періодом і вона була витворена для правового обгрунтування перебування Ізраїлю на землях завойованих народів Ханаану. Водночас автор готовий визнати, що грецька етимологія згаданих власних імен вторинна й похідна, якщо фахівці з давньоєврейської мови й Старозавітної біблеїстики доведуть, що їхня семітська етимологія – давніша за грецьку.
