У статті розглянуто доцільність суттєвого переформатування інституціонального забезпечення партнерських відносин між державою (територіальною громадою) та підприємницькими структурами стосовно використання природних ресурсів в умовах децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування. Державно-приватне партнерство розглядається як перспективна форма використання у господарському обороті природних та природно-господарських активів, які перебувають у державній та комунальній власності. Інституціоналізація угод державно-приватного партнерства розглядається як необхідна передумова капіталізації природних та природно-господарських активів.
Запропоновано пропозиції щодо розширення переліку сфер застосування угод державно-приватного партнерства (лісові та лісогосподарські активи, місцевий мінерально-сировинний потенціал, водноресурсні об’єкти) та обґрунтовано доцільність чіткої ідентифікації усіх можливих форм встановлення відносин між державним (комунальним) та приватним партнером на основі імплементації позитивного іноземного досвіду. Доводиться необхідність поширення угод державно-приватного партнерства як чинника зміцнення господарської та фінансової самодостатнос-
ті територіальних громад в умовах поглиблення децен-
тралізації влади та ре&форми місцевого самоврядування
