Піддано осмисленню концептуалізоване філософсько-антропологічною рефлексією початку ХХ ст. поняття розламу ситуації людини у світі. Суголосне настанові «відкритого питання» (Г.Плеснер, О.Больнов), позиціонування розриву психофізичної природи «поставленого в ніщо» суб’єкта, розкриваючи релевантні некласичним експлікаціям суб’єктивності інтенції відкритості людського буття, видається істотним методологічним засновком розв’язання ґраничного для філософської антропології питання людської сутності.
