Одним з невивчених напрямів у розвитку Східного питання є заступництво Росії християнам Османської імперії. Остання чверть XVIII — початок ХІХ ст. — період активізації взаємозв’язків між Російською імперією і турецько-підданими християнськими мешканцямиБалкан. Право Росії проводити заступництво фіксувалося у всіх основних домовленостях з Туреччиною і обов’язково використовувалося під час загострення відносин з Англією та Францією у справі Східного питання для покращення російського іміджу серед османських християн. Заступництво використовувалося Росією для тиску на Османську
імперію для вирішення зовнішньо політичних задач. Крім того, Балкани розглядалися царатом як об’єкт для можливої експанс ії, тому створення прихильності християн до Росії розглядалося як допомога у цій справі. Заступницька політика мала амбівалентний характер: давність культурно-історичних зв’язків та спільність віросповідання обумовлювали її появу, але мінливість двосторонніх стосунків Росії та Туреччини змушувала першу патронувати обережно.
