В статті розкрито сутність цивільних процесуальних відносин. Автор аналізує
погляди науковців-процесуалістів стосовно визначення цивільних процесуальних
відносин і звертає увагу, що більшість з них вважають нормативність процесуальних відносин головною їхньою ознакою. Важливим є й те, що суд є обов’язковим суб’єктом цих правовідносин. Автор робить висновок, що
виникнення процесуальних відносин можливе лише на диспозитивній основі в результаті вольових дій осіб, які звертаються до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чин інтересів. Автор вважає, що правовідносини структуровані у провадження, які в свою чергу складаються
із стадій, що послідовно змінюють одна одну. Кожному процесуальному праву
кореспондує певний процесуальний обов’язок і навпаки, тобто кожна процесуальна дія одного учасника процесу має процесуальні наслідки для всіх учасників процесу.
The article reveals the essence of civil procedural relations. The author analyses the views of scientists-protsesualistiv concerning the definition of civil procedural relations
and notes that most of them consider normative procedural relations their main feature.
Important is the fact that the court is binding subject of these relations. The author concludes t&hat the emergence of procedural relations is possible only on discretionary basis as a result of voluntary actions of people who come to court for protection of violated, unrecognized or disputed rights, freedoms rank of interest. The author believes& that structured legal proceedings, which in turn consist of stages succeeding one another. Each protsessualnomu right corresponds a duty of procedural and vice versa, that every procedural action by a procedural process has implications for all proc&ess participants.
В статье раскрывается сущность гражданских процессуальных отношений. Автор анализирует взгляды ученых-процессуалистов и обращает внимание, что
большинство из них считает нормативность основной их характеризирующей чертой. Автор от&мечает, что суд является обязательным субъектом гражданских процессуальных отношений. Автор приходит к выводу о том, что возникновение процессуальных отношений возможно исключительно на диспозитивной основе в результате волевых действий лиц, которые &обращаются в суд за защитой нарушенных, непризнанных или оспоренных прав, свобод или интересов. Автор делает вывод, что правоотношения структурированы в производства, которые в свою очередь состоят из стадий, последовательно сменяющих одна другую. Ка&ждому процессуальному праву корреспондируют определенные процессуальные обязанности. Каждое процессуальное действие одного участника процесса имеет процессуальные последствия для всех иных участников процесса.
