Серед барвистого розмаїття світських і релігійних свят чи не найулюбленішими є різдвяно-новорічні. Їх можна вважати справжньою окрасою всього календарно-обрядового циклу нашого народу. Різдвяні свята органічно об"єднали цілий комплекс релігійно-побутових заходів, в якому рівноправно співіснують, доповнюючи і збагачуючи одне одне, музичні, театральні й карнавальні дійства, а також заклинання, ворожіння, приспівки, молитви, ритуальні страви... Кульмінаційними точками дванадцятиденного різдвяного циклу (святок) є надвечір"я Різдва Христового — свят-вечір від першої зорі на небі 24 грудня (тут і далі дати подаються за григоріанським календарем) і Водохреща (6 січня — свято Благовіщення). Останній день старого і перший день нового року відзначається як свято Меланки і Василя. А ще вечір 31 грудня називається щедрим, або власне Новим роком. На відміну від Різдва і Водохреща ці дні не мають важливого значення в релігійному календарі. Однак їх святкування гармонійно переплітається з різдвяними обрядами та традиціями. Вважається, що сучасне свято Нового року в Російській імперії запровадив Петро І 1700 року. Утім, в Україні під впливом Литви і Польщі, які захопили в ХІV–ХV ст. більшу частину її території, традиція зустрічати Новий рік 1 січня існувала ще &з кінця ХІV ст.
