На прикладі епізоду перетину лейкократових бластомілонітів меланократовими тектонітами розглянуто стадійність процесу формування гранітизації.
Об"єктом дослідження були строкаті за структурно-текстурними особливостями та складом двопольовошпатові мігматити та гранітогнейси, тектоніти центральної частини Первомайської гранітогнейсової монокліналі. У місці досліджень переважають світло-сірі, світло-рожеві та рожеві, середньо-крупнозернисті та пегматоїдні, часто порфіробластичні, різко сланцюваті й смугасті бластомілоніти.
Ранні лейкократові пегматоїдні тектоніти залягають субвертикально. Вони перетинаються під кутом, близьким до 45°, просічкою меланократових тектонітів. Перетин без суттєвих підвертань і порушень директивних текстур свідчить про крихкопластичний характер деформування. Напрямок та амплітуда переміщень достеменно не встановлені, хоч за розташуванням напівзруйнованих фрагментів пегматоїдної жили (скупчень порфірокластів калієвого польового шпату (КПШ) та кварц-польовошпатових агрегатів) у пізніх тектонітах припускаються порівняно малоамплітудні зміщення, можливо, підкидового характеру.
Досліджена просічка меланократових тектонітів має потужність 8-10 см і простежена впродовж трьох метрів. Азимут падіння ~240-260°, кут падіння 45-55°&, тоді як елементи залягання лейкократових тектонітів: азимут падіння 80°, кут падіння 85°.
Меланократові тектоніти мають дрібнозернисту структуру і біотит-кварц-польовошпатовий склад і відрізняються бластомілонітовою дрібнозернистою гранобластовою &структурою, на фоні якої спостерігаються реліктові порфірокласти КПШ і гранату, а також мономінеральні кварцові лінзи, подібні до утворень у фонових гранітогнейсах. Бластез доволі досконалий, хоч у шліфах добре простежується бластомілонітова природа &сланцюватості. Повсюдно спостерігаються порфірокластичні мікрооб"єкти - свідчення неспіввісних деформацій - і перманентний характер деформаційних процесів і бластезу (крихко-в"язкого руйнування).
Факт пересічення лейкократових тектонітів меланократо&вими сумнівів не викликає. Залишається невирішеним питання про часові співвідношення цього деформаційного епізоду з процесами палеопротерозойського гранітоутворення. Проведені мікротектонічні дослідження засвідчують саме синхронність цих деформацій н&а пізніх і постгранітизаційних стадіях гранітоутворення та суттєву змінність напружено-деформаційних станів протягом гранітизації.
The paper explores stages in granitization of the leucocratic blastomylonites intersected by melanocratic tectonites. &The study focuses on difeldspar migmatites and gneissoid granites, variegated in texture, structure and composition, which are the tectonites of the Pervomaiska gneissoid granite monocline. The prevalent blastomylonites in the study area are light gr&ay, light pink and pink, average-to-coarse-grained, pegmatoid, porphyroclastic, heavily schistose and banded.
Early leucocratic pegmatoid tectonites occur subvertically and are intersected by melanocratic tectonites at 45o. Showing no major recumben&cy or discontinuity of the directive structures, the intersection provides evidence of a brittle-ductile deformation. Rotational amplitude and vector being vague to define, the juxtaposition of the deformed fragments of the pegmatite vein in the late& tectonites is assumed to have been affected by low amplitude of shear or thrust deformational processes, though. The hypothesis made is further confirmed by the occurrence of Fsp porphyroclasts as well as Fsp quartz aggregates.
The thickness of the& melanocratic layer observed within 3 m makes 8-10 cm, with an azimuth being 240-260o, and the gradient making 45-55o. This is contrasted to leucocratic tectonites with an 80o azimuth and an 85o gradient.
Melanocratic tectonites are of fine-grained &texture and Fsp biotite-quartz chemistry. They are identified based on blastomylonite fine-grained granoblastite texture with traces of relict Fsp and garnet porphyroclasts, as well as low mineralized quartz lenses that are similar to those of the ba&
