Розглянуто розвиток інноваційних педагогічних тенденцій у вітчизняній вищій школі у ХІХ ст. на прикладі діяльності Харківського, Київського і Новоросійського університетів. Встановлено, що діяльність цих університетів була регламентована відповідними статутами. Основною педагогічною тенденцією реформування вищої освіти в першій половині ХІХ ст. був пошук нової моделі вищої школи, головними принципами проголошено високі стандарти і якість навчання в університетах. Досліджено питання виникнення у середині ХІХ ст. громадсько-педагогічного руху та освітянського подвижництва. Розкрито реформаторський потенціал відомих громадських діячів М. Максимовича і М. Костомарова, завдяки яким вища освіта в Україні розвивалася динамічно, відкривалися наукові школи та лабораторії.
