У статті визначено та проаналізовано особливості просвітницької діяльності харківських науковців-медиків та природодослідників другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Серед методів дослідження використано: конкретно-пошукові; історико-порівняльний; історико-ретроспективний, хронологічний; системний. Автором визначено мету, головні ознаки, основні напрями та засоби просвітницької діяльності представників харківської вищої медико-фармацевтичної школи імперської доби. Досвід просвітницької діяльності харківських науковців може бути зразком для наслідування в освітньому просторі України. Перспектива дослідження полягатиме у вивченні громадсько-просвітницької діяльності науковців-медиків (фармацевтів) у ХІХ–ХХ ст.
