Після двох радянсько-фінських війн у Гельсінкі й Москви склалися особливі відносини. Причому настільки особливі, що в міжнародному лексиконі навіть з"явився спеціальний термін - "фінляндизація". Це коли слабша держава змушена йти на поступки своєму сильнішому сусідові заради збереження національного суверенітету. У часи холодної війни цей курс для Фінляндії означав, що вона балансувала між особливими відносинами з СРСР і тісними зв"язками із Заходом. Таким чином, нейтральна країна, де ринкова економікасусідила з відносною політичною свободою, перебувала в "сірій" зоні між двома протиборчими військово-політичними системами. Однак за останню чверть століття багато чого змінилося, й Суомі, потроху позбуваючись страху перед російським вторгненням, поступово відходить від популярної в 1950–1980 рр. політики обережності й покірності Москві. Одне зі свідчень цього - позиція Гельсінкі в російсько-українській війні.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
