Слід розпочинати з женевського гуртка М. Драгоманова, коли протягом 70-90-х рр. XIX ст. ним було згуртовано до культурницько-наукової, а пізніше й громадсько-політичної діяльності С. Подолинського, М. Зібера, Ф. Вовка, А. Ляхоцького та ін.
Найбільш потужними організаційними центрами стали вищі школи - українські університети в емиграції: Український вільний університет (УВУ), у квітні 1922 р. в Празі - Українська господарська академія, в 1923 р. у Празі було засновано Педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, ректором якого призначено Л. Білецького, з 1923 до поч. 40-х рр. в Празі діяла українська мистецька академія, у Берліні в листоп. 1926 р. було створено Український науковий інститут.
