У жовтні 1618 р. на вулицях Москви запахло небезпекою. Під столичними мурами стояло чимале польсько-козацьке військо, яке активно готувалося штурмувати "третій Рим". Тим часом московському уряду катастрофічно бракувало досвідчених військових: із 11 тис.мобілізованих лише половина становила собою боєздатну силу. Тож шанси на успіх противник мав чималі. До походу на Московію уряд Речі Посполитої почав готуватися ще 1616 р. Польський король Сигізмунд ІІІ Ваза (1587–1632) вирішив знову спробувати посадитина царський трон "свою людину" — цього разу не маловідому особу на кшталт Гришки Отреп"єва, а свого сина Владислава, в майбутньому — короля Речі Посполитої (1632–1648). До участі в поході він планував залучити запорозьких козаків, які вже воювали на боці поляків у попередній Московській кампанії. Навесні 1616 р. на переговори з ними вирушив посланець литовського канцлера Яна Сапєги, а трохи згодом відбулося засідання сейму, на якому, за поданням того ж канцлера, було прийнято рішення виділити для заохочення козаків 20 тис. злотих.