В статье рассматривается значение методологии исследования смысла, которая основана на коммуникативной парадигме, которая совмещает достоинства как менталистской, так и лингвоцентристской парадигм, одновременно устраняя их недостатки. Парадигмы предполагают разные методологии исследования, о которых сформулированы три тезиса. Во-первых, они имеют противоположную направленность. Во-вторых, имеют свои онтологические предпосылки, которые делают их одинаково обоснованными. И, в-третьих, внутренняя логика их развития направлена на сближение. В статье представлен процесс постепенного формирования коммуникативной парадигмы изучения смысла. Также, рассматриваются две логико-философские концепции, которые повлияли на развитие всей семантики.
В статті розглядається значення методології дослідження смислу, яка заснована на комунікативній парадигмі, що поєднує достоїнства як менталістської так й лінгвоцентризької парадигм, одночасно усуваючи їхні недоліки. Парадигми припускають різні методології дослідження, щодо яких сформульовані три тези. По-перше, вони мають протилежну спрямованість. По-друге, мають свої онтологічні передумови, що роблять їх однаково обгрунтованими. Та по-третє, внутрішня логіка їхнього розвитку спрямована на зближення. У статті репрезе&нтовано процес поступового формування комунікативної парадигми вивчення смислу. Також, розглядаються дві логіко-філософські концепції, які вплинули на розвиток всієї семантики. однаково обгрунтованими. Та по-третє, внутрішня логіка їхнього розвитку с&прямована на зближення. У статті репрезентовано процес поступового формування комунікативної парадигми вивчення смислу. Також, розглядаються дві логіко-філософські концепції, які вплинули на розвиток всієї семантики.
