"Во мне глубоко укоренилось сознание того, что все идущее с севера, из России, является душителем украинской нации". Співпраця з ГПУ не врятувала Йосипа Пшонника від розстрілу
За чекістськими даними, Йосип Пшонник належав до дванадцятки найнебезпечніших повстанських ватажків, які продовжували боротьбу з радянською владою на початку 1920-х років. Після поразки Другого Зимового походу, та й загалом українських національно-визвольних змагань, Йосип Пшонник опинився на еміграції в Румунії, але за кілька років вирішив повернутися на батьківщину. Однак тільки-но отаман перетнув румунсько-радянський кордон, його заарештували прикордонники і передали чекістам. Пшонник пішов на співпрацю зі слідством — давав свідчення про підготовку повстань, діяльність румунської розвідки, становище української еміграції в Румунії. Ті свідчення були використані як головний доказ "контрреволюційної діяльності" Пшонника. Відтак вирок суду передбачуваний: найвища міра "соціального захисту" - розстріл із повною конфіскацією майна.
