У статті досліджується проблема часу і простору у світовому літературному процесі ХХ століття. Час і простір у художніх творах зарубіжних письменників, на відміну від реального часу і простору, завжди подаються безпосередньо через сприйняття суб"єктивної свідомості героя, автора-оповідача, "авторської маски". Кожен із них має свої просторово-часові кордони, а кожен об"єкт мови, який знаходиться в межах цієї свідомості - свої просторово-часові форми. У цих форм можуть бути найрізноманітніші відносини, які залежать від їх взаємного розташування в складній архітектоніці тексту.
В статье исследуется проблема времени и пространства в мировом литературном процессе ХХ века. Время и пространство в художественных произведениях зарубежных писателей, в отличиеот реального времени и пространства, всегда подаются непосредственно через восприятие субъективного сознания героя, автора-рассказчика, "авторской маски". Каждый из них имеет свои пространственно-временные границы, а каждый объект языка, который находится в пределах этого сознания - свои пространственно-временные формы. У этих форм могут быть самые разнообразные отношения, которые зависят от их взаимного расположения в сложной архитектонике текста.
