У статті проаналізовано норми міжнародно-правових документів (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а також Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи), які стосуються регламентування права на свободу та особисту недоторканність. Також автор звертається до практики Європейський суд з прав людини щодо застосування такого запобіжного заходу, як затримання. Визначаються новели КПК 2012 року, які можна вважати процесуальними гарантіями забезпечення права на свобо-
ду та особисту недоторканність.
В статье проанализированы нормы международно-правовых документов (Общая декларация прав человека, Международный пакта о и политических правах, Конвенция о защите прав человека и основоположных свобод, а также Конвенция Содружества Независимых Государств о правах и основных свободах), которые касаются регламентации права на свободу и личную неприкосновенность. Также автор обращается к практике Европейского суда по правам человека, которые касаются токогой меры пресечения как задержание. Определяются новеллы УПК 2012 года, которые можно считать процессуальными гарантиями
обеспечения права на свободу и личную неприкосновенность&.
In this article norms of international legal documents were analysed (the Universal Declaration of Human Rights, the International Pact on Civil and Political Rights, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, as w&ell as the Commonwealth of independent States Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms), which relate to regulation of rights for freedom and personal immunity.
The author refers to the practice of the European Court of Human Rights regar&ding the application of such restrictive measures as detention. This article adduces the data that as of 11 april 2013 the ECHR held 81 decisions in cases against Ukraine under article 5 of the Convention, in which 157 of violations were established.& This article also defines novel norms of the Criminal Procedural Code 2012, which may be deemed as procedural guarantees that secure rights for freedom and personal immunity. It also indicates
that number of deficiencies of the preceding legislatio&n, that were leading to the recognition of the violation of article 5 of the Convention, were amended with the enactment of the new Criminal Procedural Code. Thus, sec. 1 art. 183 CPC recognises the detention as an exceptional restrictive measure, wh&ich is applied exclusively in case, when a prosecutor fails to prove, that none of more lenient restrictive measures will be able to prevent risks defined in sec. 1 art. 177 CPC. According to the general rule, detention as a restrictive measure is no&t applicable, except for the cases provided
in sec. 2 art. 183 CPC.
