У статті розглянуто ставлення Вірджинії Вулф до романтичної традиції в британській літературі. Фокус дослідження охоплює безпосередні згадки про В. Скотта, С.Т. Колріджа та Дж.Г. Байрона у щоденниках письменниці, алюзії на постаті та твори романтиків у художній прозі модерністки, а також спробу літературно-критичного осмислення та оцінки їхнього доробку в есеїстиці Вулф. Акцентовано значення художньої традиції романтизму у формуванні стилю письменниці, її прагненні поетизувати прозове слово.
В статье рассматривается отношения Вирджинии Вулф к романтической традиции в британской литературе. Фокус исследования охватывает непосредственные упоминания о В. Скотте, С.Т. Кольридже и Дж.Г. Байроне в ее дневниках, аллюзии на личности и произведения романтиковв ее художественной прозе, а также попытку литературно-критического осмысления и оценки их наследия в эссеистике Вулф. Акцентировано значение художественной традиции романтизма в формировании стиля писательницы, ее стремлении поэтизировать прозаическое слово.
The article deals with an attitude of Virginia Woolf to the romantic tradition in British fiction and poetry. The research focus includes direct mentions of Sir Walter Scott, S.T. Coleridge, and G.G. Byron in the writer"s diary, allusions to p&ersons and works of the romantics in her fiction, as well as Woolf"s attempt to consider and estimate the heritage of them in her essays. The paper underlines meaning of the artistic traditions of romanticism in shaping her style, and in trying to tu&rn a prosaic word into poetry.
