У статті на прикладі оповідань Міленко Єрговича й репортажів Войцеха Тохмана розкривається тема пам"яті, позначеної травматичним досвідом війни у Боснії впродовж 1992-1994 років. Проаналізовано художні стратегії авторів у відтворені різних станів індивідуальної пам"яті від витіснення до осмислення, окреслено варіанти формування колективної пам"яті.
В статье на примере рассказов Миленко Ерговича и репортажей Войцеха Тохмана раскрывается тема памяти, означенной травматическим опытом войны в Боснии в 1992-1994 годах. Проанализировано художественные стратегии авторов в передаче разных состояний памяти от вытеснения до осмысления, определено варианты формирования коллективной памяти.
The article deals with the Miljenko Jergovic`s stories and Wojciech Tochman`s
reportages and considers topic of memory in trauma after Bosnian war in 1992-1994.
Literary strategies to create different conditions of memory up to displacement and
understanding were analyzed, ways of collective memory creating were determined.
