У статті зосереджено увагу на специфіці використання інтертекстуальності як засобу культурно-мистецького зв"язку різних поколінь. На прикладі аналізу роману Зорана Живковича "Амаркорд" виокремлено особливості кореляції інтертексту та прототексту. Окрім цього, у статті здійснено спробу прослідкувати постмодерністський діалог класичних та сучасних літературних творів, а також читацьку рецепцію такої взаємодії.