Розглянуто реалії стану та оцінено структуру експортного потенціалу України, який вичерпав ресурси екстенсивного розвитку, розкриваються можливості та перспективи диверсифікації зовнішньої торгівлі в контексті набуття країною асоційованого членства в ЄС.
Безпосередньо йдеться про необхідність переглянути напрямки зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема у сфері зовнішньої торгівлі, з позиції стратегічного курсу па євроінтеграцію, асоційоване членство в ЄС та створення зони вільної торгівлі. З іншого боку, звертається увага на відхилення пропозиції та тиску Росії на вступ країни до Митного, Союзу.
Декларативність та млявість економічних реформ в Україні, уповільнена струюпурна перебудова, зокрема реструктуризація промислового сектору та низька конкурентоспроможність його підприємств на зовнішніх ринках, на відмінну від країн Центральної та Східної Європи, залишають країну експортером переважно сировини і напівфабрикатів, товарів з низькою доданою вартістю та низькою якістю в структурі експорту.
Значна залежність економіки та її експорту від металургійної галузі, хімічної і паливної промисловості, як капіталоємних та ресурсно-витратних галузей з застарілими II, III, IVтехнологічними укладами, що не створюють умови для ефективної диверсиф&ікації зовнішньої торгівлі (І, с. 150-152). До того ж внутрішній попит на продукцію названих галузей наразі скорочується в зв"язку з економічною та воєнною кризою. Тому пропонується переорієнтувати основні інвестиційні потоки - іноземні, з державними& ресурсами та вітчизняним великим приватніш капіталом на високотехцологічні види виробництв та діяльності. Йдеться про ракетно-космічну галузь, літакобудування, машинобудування (турбіни, обладнання до атомних станцій), а в перспективі розвиток бази н&анотехнологічної продукції. Оскільки в основі диверсифікації зовнішньої торгівлі лежать диверсифікація виробництва та діяльності, то велике значення має вибір форм диверсифікації, зокрема концентричної та конгломеративної форм (2, с. 125-126).
Важли&во також дивереафікуватись і в просторовому аспекті, зокрема до країн Близького Сходу, Китаю, країн Африки та Південної Азії. Це не означає відмови від торгівлі з країнами СНД і Митного Союзу на взаємовигідних умовах, якій також не спроможні обійтися& без зв "язків з Україною в економічному, технологічному та торговельному аспекті.
Ефективність диверсифікації вимагає задіяти значний потенции міжнародної спеціалізації в галузях АПК на основі його технічного переоснащення, впровадження сучасних те&хнологій у виробництві сільськогосподарської продукції, зокрема екологічно чистої, попит на яку стрімко зростає. Висока енергоємність зорієнтованих на експорт галузей, висока затратність в АПК та низька продуктивність праці створюють повільне просува&ння продукції на. нові ринки. Слід зазначити, що проголошення визначального вектору диверсифікації в напрямку до ЄС ще не скоро дасть реальні результати, оскільки українська продукція не відповідає вимогам та стандартам європейського ринку, залишають&ся і практичні питання щодо реалізації можливостей зони вільної торгівлі.
The structure of the Ukrainian economic potential having exhausted extensive de-velopment recourses is evaluated and realities of its state are considered. New opportunities a&nd prospects for foreign trade diversification in the context of Ukraine acquiring associate membership in EU are revealed.
The article highlights the necessity of Ukrainian foreign economic activity directions revising, particular in the field offo&reign trade from the point of strategic course towards European integration acquiring associate membership in EU and creation of free trade zone. On the other hand the offer rejecting and Russian pressure due to Ukraine accession to Customs Union is &mentioned.
Declarative and slack implementation of economic reforms in Ukraine, slow industrial sector restructuring and. therefore reduced competitiveness of its enterprises in foreign market in contradistinction to the countries of Central and Eas&
