У статті проаналізовано історичний досвід, зовнішньополітичні процеси та особливості демократичних транзитів у Грузії, які розпочалися у 2004році після "Революції троянд". У контексті зазначеного, показано стан, модель, особливості, тенденції розвитку демократизаційних процесів та інституцій у Грузії, їх місце серед аналогічних переходів у країнах пострадянського простору. Особливу увагу приділено ін- ституціопальному розвиткові, здобуткам, проблемам і перспективам сучасної дипломатичної служби Грузії (2004-2014 pp.).
Питання розвитку й становлення держав пострадянського простору в XXI столітті потребує вивчення та узагальнення набутого ними досвіду. У більшості пострадянських держав демократизація передувала дуже складним і драматичніш процесам раціонально-бюрократичної модернізації держави і національної консолідації. Перспективним напрямом вирішення численних суперечностей і парадоксів може бути застосування теорії історичного інституціоналізму, що акцентує увагу на часовій послідовності трансформацій та регіонально-інституційних наслідках відповідного розходження соціально- політичних траєкторій розвиткуі Пострадянські переходи до демократії мають ряд специфічних особливостей та відбуваються за. принципово відмінних внутрішніх і зовнішніх ум&ов, ніж аналогічні процеси в авторитарних державах, зокрема - як на прикладі Грузії.
Станом на сьогодні, Грузія - в ході процесу демократизації - подолала певний відрізок шляху і знаходиться в завершальній фазі перехідного етапу - інституціоналізаці&ї політичних інститутів демократії. Подальшому вирішенню проблем консолідації та стабілізації демократичного політичного режиму є Грузії можуть сприяти: досягнення суспільного консенсусу відносно стратегічних пріоритетів розвитку грузинської держави &в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції, розбудова нормативної бази демократії, вдосконалення повсякденної демократичної практики, приєднання до "політичної" Європи.
Щоб залишатися конкурентоспроможною та успішною, Грузія повинна не л&ише мати уряд, який сповідуватиме демократичні цінності та сучасне інституціональне бачення, але й покращувати імідж країни як на міжнародній арені, так і в західних політичних й академічних колах, над чим і працює сучасна дипломатична служба Грузії.&
The historical experience, political processes and features of democratic transformations in Georgia, which began in 2004, have been analyzed in the article. The current state, model, features and trends of democratization processes and institution&s in Georgia, as well as their place among similar transitions in the former Soviet Union have been described. Particular attention has been given to the institutional development, achievements, problems, and prospects of modem diplomatic service in &Georgia (2004-2014).
The development and establishment of the post-Soviet states in the twenty-first century requires studying and generalizing the acquired experience. In most post-Soviet states, democratization was followed by very difficult and d&ramatic processes of rational and bureaucratic modernization of the state and consolidation of the nation. An effective way to solve the numerous contradictions and paradoxes might be the application of the theory of historical institutionalism, whic&h focuses on the chronological sequence of transformations, as well as on regional and institutional consequences of differences in social and political ways of development. The post-Soviet transitions to democracy have a number of specific features &and occur in fundamentally different internal and external conditions compared to similar processes in authoritarian states as, in particular, it is the case in Georgia.
Georgia today is in its final stage of transition, which involves institutional&ization of democratic political institutions. Further stabilization and consolidation of the democratic political regime in Georgia can he facilitated by a social consensus on strategic priorities of the Georgian state in the context of European and &
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
