Конфлікт у Північній Ірландії є одним з найбільш довготривалих у європейській історії. Впродовж XX століття обидві сторони конфлікту, зацікавлені міжнародні інституції неодноразово намагалися знайти механізми його врегулювання. Прихід до влади у Сполученому Королівстві лейбористського уряду Е. Блера вперше дозволив перейти від "культури війни" до "культури миру" у вирішенні півиічиоірландського питання. Було визнано, що роззброєння Ірландської Республіканської Армії (ІРА) - це складний та довготривалийпроцес. Важливі політичні рішення, прийняті британським та ірландським урядами за участі політичних партій Північної Ірландії, дозволили перейти до конструктивних моделей подолання конфлікту.
Історичного значення набула Угода Страсної п"ятниці, або Белфастська угода 1998 року, положення якої задовольняли інтереси практично всіх учасників протистояння - і республіканців, і юніоністів. Вперше проголошувалося право населення провінції визначати свій конституційний статус, та створення місцевого парламенту з широким колом повноважень. Було вирішено проблему роззброєння терористичних угрупувань. Згідно з умовами підписаної в грудні 1999 р. угоди в Північній Ірландії було створено коаліційний уряд, до складу якого увійшли католики і протестанти. Очолив &уряд протестант Д. Трімбл. У жовтні 2001 р. ІРА оголосила про остаточне знищення запасів зброї.
Завдяки політиці лейбористського уряду Е. Блера, визначальним чинником якої варто вважати принцип деескалації, з "явилась можливість вирішення цього довг&отривалого етнокоифесійного конфлікту. Попри гостру критику діяльності уряду Е. Блера щодо Косово та Іраку, саме вирішення цієї проблеми стало гідним завершенням його політичної кар"ери.
The conflict in Northern Ireland is one of the longest in the &history of Europe. During the XX-th century, several attempts were made to find possible mechanisms for its settlement. The Labor Government of the Prime Minister A. Blair that come to poweY in the United Kingdom made first successful steps to move f&rom a "culture of war" to a "culture ofpeace" in the solution of the Northern Ireland question. It was recognized that the disarmament of the Irish Republican Army (IRA) - is a complex process, a lot of important decisions were taken by the British a&nd Irish Governments, with the participation ofpolitical parties of Northern Ireland, what allowed to proceed to the structural mode! of conflict resolution.
The Good Friday Agreement or the Belfast agreement of 1998 have received historical signifi&cance, because, its provisions satisfy the interests of almost all opposition parties - both Republicans and Unionists. It proclaimed the right of the province to decide its constitutional status, the ability to create local parliament with broad pow&ers, to solve the problem of disarmament of terrorist groups. According to the agreement signed in December 1999, a coalition government which included Catholics and Protestants was created in Northern Ireland. It was headed by the Protestant D. Trim&ble. In October 2001, the IRA announced the final destruction of its stock of weapons.
The policy of the Labor government led by Tony Blair, which was based on the principle of de-escalation, gave the opportunity to solve a long ethno- religious con&flict. For Tony Blair, despite the widespread criticism of his policies related to Kosovo and Iraq, it has become a good end of his political career.
Конфликт в Северной Ирландии является одним из самых длительных в истории Европы. На протяжении XX &века осуществлялись неоднократные попытки найти возможные механизмы его урегулирования. Приход к власти в Соединенном Королевстве лейбористского правительства Э. Блэр впервые позволило перейти от "культуры войны" к "культуре мира" в решении североирл&андского вопроса. Было признано, что разоружение Ирландской Республиканской Армии (ИРА) - это сложный и длительный процесс, принято ряд важных политических решений между британским и ирландским правительствами при участии политических партий Северной&
